Правовий режим космічного простору і небесних тіл

Правовий режим космічного простору і небесних тіл

Правовий режим космічного простору і небесних тіл

Договір 1967 по космосу містить основоположні принципи діяльності держав у космічному пространст­ве і норми, безпосередньо характеризують його правовий режим.

Держави — учасники Договору здійснюють діяч­ність з дослідження і використання космічного простору­ства, у тому числі Місяця до

Дослідження і використання космічного пространст­ва, включаючи Місяць і інші небесні тіла, здійснюються на благо та в інтересах всіх країн, незалежно від ступеня їх еко­номического або наукового розвитку, і є надбанням всього людства. Це означає, що надбанням усього людства є і результати діяльності, пов’язаної з исследова­ням і використанням космосу. В угоді про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах встановлюється, що Місяць і його природні ресурси є спільною спадщиною людства.

Зміст поняття "спільну спадщину людства" в кін­тексті змісту міжнародних норм дозволяє зробити висновок, згідно з яким космос і небесні тіла не можуть рас­сматриваться в якості "загальної речі" або "загальної власне­сти" людства. Вони лише знаходяться в його загальному пользова­нии. Довільне присвоєння об’єктів, що мають статус про­ного спадщини людства, неприпустимо.

Такі об’єкти долж­ни використовуватися на справедливій і раціональній основі. Концепція загальної "спадщини людства покликана забезпечити рівність усіх держав у використанні цих об’єктів.

Стосовно до Місяця та інших небесних тіл спільною спадщиною людства є не тільки самі небесні тіла, але і їх ресурси, що не здобуті, так і здобуті. Договір 1967 по космосу закріпив положення про те, що "космічне про­странство, включаючи Місяць і інші небесні тіла, не підлягає національному присвоєнню ні шляхом проголошення на них суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні лю­бимі іншими засобами" (Ст. II). Ідентичне положення за­фіксовано в ст. 11 Угоди про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах.

На Місяці проголошується сво­бода наукових досліджень, що проводяться з урахуванням рівності усіма учасниками Угоди про Місяць без якої б то не було дискримінації. Держави мають право збирати на Місяці про­зразки мінеральних та інших речовин, вивозити їх з Місяця, а також розпоряджатися ними, беручи до уваги желатель­ність надання частини таких зразків у розпорядження інших учасників Угоди, що не повинно розглядати­ся як національне привласнення. У зв’язку з цим сказано: "За­верхность або надра Місяця, а також ділянки його поверхні або надр або природні ресурси там, де вони знаходяться, не можуть бути власністю якоїсь держави, міжна­рідний міжурядової або неурядової орга­нізації, національної організації або неурядової установи або будь-якої фізичної особи".

Разом з тим держави-учасниці зобов’язуються встановити міжнародний режим для врегулювання експлуатації при­рідних ресурсів Місяця, коли стане очевидно, що така екс­плуатації можлива. Цілями даного режиму, зокрема, бу­дуть: впорядковане й безпечне освоєння природних ресурсів Місяця, раціональне їх регулювання, "справедливе розбраті­поділ між усіма державами-учасницями благ, підлозі­чаєм від цих ресурсів, з особливим урахуванням інтересів і потреб країн, що розвиваються, а також зусиль тих країн, які пря­мо або побічно внесли свій внесок у дослідження Місяця".

Питання про кордон між повітряним і космічним про­простором договірно не врегульоване. Склалася зазвичай-пра­вовая норма, згідно з якою ця межа проходить на висоті мінімальних перигею орбіт штучних супутників Землі, т. е. на висоті 100—110 км над рівнем океану. Надземне про­странство на рівні і вище меж мінімально низьких ор­біт супутників не підпадає під суверенітет держав, нахо­дящихся під цим простором і вважається відкритим космо­сом.

Космічний простір, включаючи Місяць і інші небес­ниє тіла, відкрито для дослідження і використання всіма державами без якої б то не було дискримінації, на ос­нове рівності, при вільному доступі у всі райони небесних тіл. Принцип свободи дослідження та використання космічних­ського простору і небесних тіл охоплює і наукові ис­прямування. Важливим елементом космічного права є принцип часткової демілітаризації космічного простору­ства і повної демілітаризації небесних тіл.

Це означає, що держави — учасники Договору обя­ються не виводити на орбіту навколо Землі будь-які об’єкти з ядерною зброєю або будь-якими іншими видами зброї масо­вого знищення, не встановлювати таку зброю на небесних тілах і не розміщувати її у космічному просторі яким-небудь іншим чином. Звідси випливає, що космос є частково (щодо зброї масового знищення) демілі­тарізованним.

Виключно в мирних цілях використовуються Місяць і дру­Гії небесні тіла: забороняється створення військових баз, соору­жений і укріплень, випробування будь-яких типів зброї і прове­дення військових маневрів. Отже, на Місяці й інших не­біснується тілах встановлений режим повної демілітаризації. Зі­ошення про діяльність держав на Місяці та інших небес­тілах від 18 грудня 1979 встановлено додаткові обмеження військової діяльності держав: на Місяці запре­щаются загроза силою або застосування сили, будь-які інші вра­ждебние дії або загроза їх вчинення; забороняється так­ж використання Місяця для вчинення будь-яких подібних дей­ствий або застосування будь-яких подібних загроз щодо Зем­Чи, космічних кораблів, їх персоналу або штучних космічних об’єктів.

Допускається використання на Місяці під­енного персоналу для наукових досліджень або будь-яких інших мирних цілей.

Обмеження військової діяльності в космосі і на небес­тілах передбачено і в інших міжнародних актах, зокрема, в Договорі про заборону випробувань ядерної ору­жия в атмосфері, в космічному просторі й під водою.

Принципом міжнародного космічного права є сприяння міжнародному співробітництву в мирному иссле­довании та використанні космічного простору. У зв’язку з цим учасники Договору 1967 зобов’язуються в максимально віз­можной і практично здійсненною ступеня інформувати Генерального секретаря ООН, а також громадськість і між­родного наукове співтовариство про характер, ході, місцях і результатах космічної діяльності.

До принципів космічного права відноситься і недопущення­ня шкідливого забруднення космосу, а також несприятливих змін земного середовища внаслідок доставки позаземної ве­щества. Якщо держава — учасник Договору має основа­ня вважати, що заплановані ним або його громадянами дея­ність або експеримент створять потенційно шкідливі перешкоди діяльності інших учасників Договору у справі світ­ного дослідження і використання космічного пространст­ва, то воно зобов’язане провести необхідні міжнародні кін­сультаціі. Подібні консультації можуть запросити будь-які дру­Гії учасники Договору. Держави за свою діяльність у космічному просторі несуть міжнародну відповідальність­ність, незалежно від того, здійснюється вона урядовими органами або неурядовими юридичними чи­цами. Крім того, держави відповідальні за забезпечення того, щоб їх національна діяльність проводилася в суворій відповідності з положеннями Договору. Діяльність у космосі неурядових юридичних осіб повинна здійснювати­ся з дозволу відповідного держави — учасника Договору і під його постійним наглядом.

У разі дея­ності в космосі міжнародної організації відповідальний­ність за виконання Договору несуть як сама організація, так і беруть в ній участь.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!