Гострі кишкові інфекції — лікування. діагностика та профілактика ГКІ

Гострі кишкові інфекції - лікування. діагностика та профілактика ГКІ

Гострі кишкові інфекції — лікування. діагностика та профілактика ГКІ

ЩО ТАКЕ гострих кишкових інфекцій?

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) є широко поширеною патологією, що займає друге місце (після гострих респіраторних інфекцій) серед всіх інфекційних захворювань у дитячому віці. На сучасному етапі ГКІ раніше мають широке поширення. На частку де-тей припадає близько 60-65% всіх випадків, що реєструються в різних воз-растний групах. Згідно з матеріалами ВООЗ в країнах, що розвиваються у дітей молодше 5 років щорічно виникає 1 млрд. Епізодів діареї (в середньому 3 — 4 епі-зода діареї в рік на 1 дитину).

Внаслідок діареї щорічно помирає 3 Мілл-на дітей (близько 80% з них у віці до 2 років).

Гострі кишкові інфекції (ГКІ) — поліетіологічним група інфекційних захворювань, що супроводжуються порушенням моторики шлунково-кишкового тракту з розвитком діареї, інтоксикації, а в ряді випадків — зневоднення. Для ГКІ характерна масовість захворювання, виникнення харчових та водних спалахів.

Актуальність проблеми ГКІ в дитячому віці пов’язана не тільки з високим рівнем захворюваності, але і з високою ймовірністю розвитку ускладнень і навіть — летального результату. У світі діарейні захворювання залишаються основною причиною дитячої смертності. З ускладнень, які розвиваються у дітей з ГКІ і які реально загрожують життю дитини, слід, в першу чергу, згадати токсикоз з ексикозом (зневоднення різного ступеня), нейротоксикоз, гемолітико-уремічний синдром.

Збудники ГКІ — численна група бактерій, вірусів, найпростіших і гельмінтів, які можуть викликати дисфункцію кишечника. Найбільш часто в клінічній практиці захворювання обумовлено дизентерійними Палочі-ами (шигеллами), сальмонелами, патогенними кишковими паличками (Ешер-хіямі), стафілококами, клебсієлами, протеєм, кампілобактеріями, іерсініямі, синьогнійної палички, холерними вібріонами та ін. З вірусів найбільше значення мають ротавіруси , ентеровіруси Коксакі і ЕКХО, корона-віруси, аденовіруси, віруси Норволк та ін. Діарея може бути також обумовлена ​​амебами, лямбліями, криптоспоридіями.

Даний перелік збудників ГКІ далеко не повний, багато з них недостатньо вивчені, постійно відкриваються все нові збудники ГКІ.

Збудники ГКІ стійкі в зовнішньому середовищі, можуть тривалий час збережуться на руках, посуді, іграшках і предметах побуту, у грунті і воді, ін-ваних фекаліями хворого. Деякі з них здатні розмножуватися в продуктах харчування при кімнатній або навіть низькій температурі. Вони зазвичай гинуть при кип’ятінні та обробці хлорсодержащими дезінфікуючими речовинами.

Захворюваність на ГКІ висока і реєструється протягом усього року з підйомом у літньо-осінній період. Хворіють дорослі і діти, найчастіше — в воз-расте від 1 року до 7 років.

Летальність при ГКІ відносно невисока і спостерігається переважно-ного у дітей раннього віку.

Джерело інфекції — хвора людина, а також носії збудників захворювання. Найбільш небезпечні хворі легкими, стертими і безсимптомними формами ГКІ. У дитячих колективах джерелами епідемічних спалахів нерідко бувають працівники харчоблоків.

Шляхи передачі інфекції. Основний механізм передачі — фекально-оральний, реалізується харчовим, водним і контактно-побутовим шляхами, рідше — повітряно-пиловим шляхом. Факторами передачі є їжа, вода, предмети побуту, іграшки, інфіковані фекаліями хворого, у передачі деяких інфекцій мають значення комахи (мухи).

Зараженню ГКІ сприяють антисанітарні умови життя, недотримання правил особистої гигие-ни, вживання заражених продуктів харчування, що зберігалися або готувалися з порушенням правил.

Сприйнятливість до ГКІ висока. Ризик зараження залежить від дози потрапив в організм збудника, його вірулентності, а також від стану бар’єрної і ферментативної функції шлунково-кишкового тракту і активності їм-мунной системи. Найбільш сприйнятливими до ГКІ є діти раннього віку, недоношені, а також перебувають на штучному вигодовуванні. Імунітет після ГКІ типоспецифический, нестійкий, тривалістю від 3 -4 місяців до 1 року, у зв’язку з чим висока можливість повторних заболева-ий.

Періоди хвороби. Інкубаційний — від декількох годин до 7 днів, період розпалу захворювання, період видужання. Тривалість періодів може бути різною і залежить від етіології, клінічної форми хвороби і тяжкості захворювання.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!