До чого може призвести збільшення щитовидної залози?

До чого може призвести збільшення щитовидної залози?

До чого може призвести збільшення щитовидної залози?

Збільшення щитовидної залози (гіперплазія) за статистикою знаходять у половини пацієнтів. Особливо люблять цей діагноз лікарі УЗД.

Так як на УЗД є чіткі критерії размерові якщо вони трохи більше, одразу отримаєте свій діагноз: Гіперплазія щитовидної залози.

Механізм збільшення самої залози -просто. Щитовидна залоза, знаходиться під нижньою щелепою, за "кадиком"- 7 хрящів беруть участь в утворенні гортані, один з яких носить назву-щитовидний хрящ, звідси і назва залози. Щитовидка бере участь в обмінних процесах, збільшує утилізацію поживних речовин (жирів, вуглеводів) виділяючи гормон тироксин.

У своїй діяльності щитовидна залоза використовує йод, який, як відомо, в різних районах нашої країни, міститься в їжі в недостатніх кількостях. І що б вловити йод в крові залозі доводиться у велічіваться, що б захоплювати більше крові і вловлювати цей самий йод.

В принципі до пори, до часу збільшення щитовидки безневинно, якщо тільки це не виражене збільшення, що порушує косметично зовнішній вигляд.

Але надалі доброякісне збільшення, може піддатися зміною і в тканини залози можуть з’явитися вузлики, які можуть викликати рак щитовидної залози (вузловий зоб)

Збільшення залози може призвести ще й до збільшення продукування гормону щитовидної залози. Тоді починається захворювання Тиреотоксикоз.

Його симптоми: підвищене серцебиття, гіпертермія, пітливість, тремор (тремтіння) кінцівок, вегетативна дисфункція, емоційна лабільноть (зайва плаксивість, невмотивована дратівливість) екзофтальм (витрішкуватість). схуднення.

Ще одним захворюванням щитовидної залози-є міксідема, нестача гормону щитовидної залози. В даному випадку, хворий стає апатичним, млявим, товстим, рихлим. Вобщем соціально апатичним.

Так що збільшення щитовидної залози не нешкідливий процес.

Профілактикою є-достатню кількість йоду в їжі і регулярне обстеження (УЗД раз на рік, думаю буде цілком достатньо)

Присутність вузлів у щитовидній залозі (щитовидці) або збільшення обсягу щитовидної залози прийнято називати вузловим і дифузним зобом. Вузли в 2-4 рази частіше виявляються у жінок, з поширеністю близько 20-65%. Морфологічно захворювання проявляється в локальному або дифузному (загальному) збільшенні обсягу структурних одиниць щитовидної залози — фолікулів, своєрідних цеглинок з яких побудовано будівлю цього ендокринного органа.

Фолікули являють собою кулясті елементи, що складаються по периферії з клітин і внутрішнього колоїдного "озера". Порівняно часто, зміна стану цих структурних елементів пов’язано з напругою її функції у відповідь на потребу організму в гормонах, що продукуються залозою.

При проведенні дослідження хворих синдромом подразненого кишечника було виявлено значуще кількість пацієнтів із змінами щитовидної залози.

Вельми закономірно те, що цим синдромом, як і вузловими змінами щитовидної залози, страждають переважно жінки (співвідношення жінок і чоловіків 4: 1). Це підтверджує ендокринну теорію розвитку гастроентерологічної патології.

Науковий аналіз такої ситуації показав, що діяльність щитовидної залози тісно пов’язана зі станом травного тракту. Більше того, щитовидна залоза (щитовидка) під час ембріонального розвитку організму з’являється (відгалужується) зі стінок головної частини травного тракту. Тобто щитовидна залоза є похідним органом від травної системи, яка також складається з безлічі секреторних утворень (травних залоз і дрібних ендокринних залоз, що відносяться до EPUD-системі).

У подальшому, практика показала, що лікування хворих синдромом подразненого кишечника було найбільш успішно тільки при спільному відновленні щитовидної залози.

З іншого боку, відновлення самої щитовидної залози без корекції внутрішнього середовища організму також складно, і вимагає відновного лікування взаємопов’язаних з щитовидною залозою органів.

Збільшення обсягу щитовидної залози призводить до здавлення розташованих ззаду від залози стравоходу і трахеї з розвитком характерних симптомів: порушення дихання і труднощі проковтування їжі.

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!